Те що Земля - планета океанічна, нині нікого не викликає ніяких заперечень. Від правди не втечеш: майже три чверті Землі вкрито океаном. А в океані вода не стоїть на місці - її розбурхують шторми, перемішують течії, піднімають і опускають припливи. Крім явних, так би мовити, зримих, відчутних щодня і всюди півдобових і добових припливів океан розбурхує плеяда так званих довгоперіодичних припливів. Це припливи семи-суточні, девятисуточні, півмісячні, місячні, піврічні, річні і багаторічні.
З великої достатності приливних ритмів особливої поваги заслуговує потужний півмісячний приплив від Місяця, який географ І.В. Максимов назвав одним з головних порушників океанічного спокою. Цей прилив на 20-25 сантиметрів змінює рівень Північного Льодовитого океану і опускає та піднімає воду навколо Антарктиди. Ймовірно, завдяки саме цьому приливному ритму шлях крижин в Льодовитому океані схожий на петлі.
Якщо біля полюсів вода прибуває, то вона повинна звідкись взятися. Береться ж вона начебто з екватора. Так що полюсний прилив накладає свою данину і на екваторіальну зону.
Полярні океани відчувають і ще один могутній місячний ритм - дев'ятнадцятирічний. Він залежить від довготи висхідного вузла місячної орбіти і інтерференції інших приливи-утворюючих сил. Теоретично цей місячний приплив повинен піднімати або опускати воду в Північному Льодовитому океані сантиметрів на десять. Реальні ж спостереження свідчать про неймовірне: в цей приливний цикл середній рівень полярних океанів змінюється в 4-5 разів більше. Ясно, що такі зміни можуть призвести до впливу на погоду всієї планети.
