Але перш чим приступити до викладу відповіді на поставлене Корліссом запитання, що таке марсіанські канали в світлі сотні років телескопічних спостережень і наявних знімків міжпланетних станцій, цікаво розглянути, наскільки близькі чи далекі судження про можливу природу марсіянських каналів.
"Звертаючись спочатку до проблеми утворення деталей поверхні, - пише Корлісс, - ми опиняємося перед наступним вибором: 1) лінійні ланцюжки вулканів, 2) довжелезні вулканічні "дамби" із розплавленої породи, видавленої на поверхню, 3) лінійне розташування метеоритних кратерів (можливо, викликані метеоритними дощами), 4) тріщини поверхні, які простягалися по всій планеті, і які появилися внаслідок зіткнення з крупними астероїдами, 5) і лінійні деформації кори, пов’язані з природними зрушеннями кори в процесі охолодження планети. На основі земного досвіду можна сказати, що сітка лінійних деталей скоріше всього утворюється в процесі деформації і розтріскування" с. 169.
Для того, щоб при аналізі виділити з усього вибору правдоподібні і неправдоподібні припущення, умовно позначимо їх цифрами.
До неправдоподібних відносяться:
№1. Вулканізм на Марсі існує, але ніяких лінійних утворень від такого і нічого чекати. Прояви вулканізму як на Землі, так і на Марсі можливі лише в уже раніше підготовлених місцях іншими силами, що породили ці лінійні утворення або глибинні тріщини в корі. Не лінійні утворення залежні від проявів вулканізму, а навпаки.
№2. Те ж саме можна сказати і про довгі вулканічні "дамби". Якщо такі утворення дійсно мають місце в області каналів, то це скоріше будуть не магматичні виливи просто на марсіянську поверхню, а підняття з глибин планети в зоні розлому гірських хребтів подібно до земних серединно-океанічних. На деяких знімках, переданих космічними станціями, добре видно зону лінійно розширення з досить високими бортами і порівняно низькою смужечкою гірського хребта вздовж осьової лінії. Поки що є такі знімки, але немає таких, щоб лінійне утворення являло собою якесь грандіозне підвищення над загальним рівнем марсіянського ландшафту. Судячи по знімку "Марінера-9", можна сказати, що глибина грабена набагато більша висоти, піднятого на його дні, гірського хребта. А тому більше речових доказів того, що лінійні утворення не "дамби", а грабени, тріщини і глибокі рови на поверхні Марса.
Найбільш правдоподібні, але такі, що вимагають деяких поправок будуть №№3, 4 і 5.
№3. Лінійне розташування метеоритних кратерів (можливо, викликані метеоритними дощами). Про метеоритну лінійність уже доведено, але аж ніяк такі утворення не викликаються метеоритними дощами. Чому - річ зрозуміла кожному здравомислячому.
Це було одне з найправильніших припущень. Але не дістало воно свого розвитку й утвердження свого тому, що не вкладалося в звичні земні уявлення, від яких людина на той час не могла відступити ні на крок.
№4. Тріщини поверхні, які простягалися по всій планеті, і які появилися внаслідок зіткнення з крупними астероїдами.
Як побачимо далі, це був не окремий вибір, а не запідозрюване продовження розвитку попереднього вибору. Все це сказане дуже в правильному напрямку, але сказано не осмислено й обґрунтовано, а інтуїтивно без розкриття видимого органічного зв’язку між дійсними поняттями про метеорити, про астероїди, про тріщини. І все це лише тому, що глибоко була прихована причинність дій. Навіть без впізнання причинності сам вигляд спадковості наштовхував на правильний шлях пошуку осмисленого розуміння загадковості.
№5. Лінійні деформації кори, пов’язані з природними зрушеннями кори в процесі охолодження планети.
І в цьому виборі є частка продовження розвитку попередніх виборів. Але тут уже має місце впливу земних понять і не так понять, скільки безпідставного уявлення про причини деформації кори на нашій планеті Земля - це поняття про роль охолодження планети.
Хоч і важко було відмовитись від штучних каналів, але елементарна оцінка можливостей не дозволила упевнено думати, що марсіяни дійсно могли будувати такі широчезні канали. А тому таку грандіозність було більш вірогідним приписувати природним силам. І таке розуміння, хоч і помилкове частково, в більшій мірі наближає до істини, чим уява про штучне походження каналів.
Канали (або "тріщини") існують; тепер це заперечують небагато
Переходячи до безпосереднього дослідження проблемних питань, будемо вважати, за основу такого можна було б взяти уже вироблені наукою усталені поняття про канали і дати конкретні відповіді на кожне з них в розгорнутому виді й органічному взаємозв’язку.
В свій час Макс Планк сказав таке: "Факт служить тією архімедовою точкою опори, при допомозі якої зрушуються з місця найсолідніші теорії. Тому для справжнього теоретика ніщо не може бути цікавішим, чим такий факт, котрий прямо протирічить загально-признаній теорії: адже ж тут, власне кажучи, і починається його робота".
Чи є у нас в наявності такі "планковські" факти, які допомогли б остаточно вирішити проблему марсіянських каналів? Є. Їх передали в руки землянам безпристрасні космічні апарати, послані для дослідження помаранчевої планети. Це фотознімки "Марінера-9".
Це один з усіх найцінніших знімків і цілком стосовних до проблемного питання про канали якраз і являється тим вікном Всесвіту, крізь яке з відкритими очима можна глянути на столітню загадковість. (фото).
Так як даний фотознімок прокоментував тектоніст, член-кореспондент Академії Наук П.Н. Кропоткін, то, можливо, буде за краще послухати його думки.
"Зйомка великої території Марсу… виявила дивовижне розмаїття марсіанського ландшафту. Розломи марсіанської кори, провали, величезні вулканічні конуси, вузькі каньйони, чого там тільки нема! На тисячу кілометрів тягнуться вузькі тріщини, що нагадують річки. Канали? На жаль, ці «канали» занадто вузькі і мало-контрастні, щоб їх можна було помітити з Землі.
Хочу звернути особливу увагу читачів ... ділянка поверхні Марса розміром 325х400 км, зроблена з висоти майже дві тисячі кілометрів 12 січня 1972 (з апарату "Марінер-9").
Головне на знімку - великий тектонічний рів, що прорізає рівне плато. Такі рови геологи називають грабенами. Марсіанський рів схожий на грабени затоки Акаба, долини річки Йордан та середньої течії Рейну. Як і земні грабени, він має завширшки 50-80 км, завдовжки - понад 500 км, розміри грабену Байкалу. Посередині грабена видно порівняно вузький хребет.
А ось жива геологічна історія Марса: південна половина великого кратера (45 км у діаметрі), що сформувався до утворення провалу, зберіглася біля правого борту грабену на краю плато.
Що бачить геолог на такому знімку? Дуже багато. У земні телескопи грабен здавався б прямолінійною темною смужкою, його можна прийняти за канал. Однак тепер можна не сумніватися: цей рів обмежений тектонічними скидними тріщинами і утворився, як і грабени нашої планети, внаслідок розтягування при горизонтальному розсуванні брил, на які було розколото монолітне плато".
Далі Кропоткін як би шукав підтримки у висловленій думці і наводить додаткові приклади.
" Тріщина справа, що паралельна обмежуючим його розломам, показує, що розтягується вся сфотографована територія, тобто площа в сотні тисяч квадратних кілометрів! 3начит, і на Марсі тектоніка пов'язана з горизонтальними переміщеннями великих блоків, як і на Землі.
Дрейф континентів на червоній планеті!" - запитує Кропоткін. - Ні, не дрейф, а просто віддалення один від одного розірваних блоків марсіянської кори. Такими словами можна було б закінчити ознайомлення з думкою Кропоткіна про марсіянський грабен на далекій планеті Марс.
В коментарях висловлено чимало цікавих думок іншого напрямку впізнання природи помаранчевої планети. Але так як підняті ним питання вимагають іншої теми розмови, не варто розсіювати думки по ходу основного напрямку дослідження.
Що являє собою прямолінійний грабен, що розглядаємо?
(2 із 5)
