Попутно з розглядом питання про походження яруг на лівому борті грабена може виникнути ще і таке запитання. Чому немає таких великих і в такій кількості яруг на правому борту грабена? Хіба правий блок складений з якихось інших порід і більш міцніших, що не руйнувались або не "промивалися" водою? І постановка такого запитання має чималу вагу в упізнаванні природи яруг на лівому борту, якщо не йти на спокусу загальноприйнятих земних понять.
Знову почнемо з того, що окремі блоки марсіянської затвердлої оболонки - кори здатні до горизонтального переміщення. Це істина. Бо заперечувати такому понятті - це значить заперечувати існуванню фактів і власного буття.
На піддослідному знімку "Марінер 9" горизонтальний рух розірваних блоків відбувався в основному з півдня на північ. І тільки в такому напрямку. Це один напрям руху і самий основний, внаслідок чого утворився грабен.
Може показатися дивним: чому це з півдня на північ, а чому не навпаки? Або чому це односторонній рух, а не двосторонній? Адже блоки могли однаково розходитися в різні сторони від осьової лінії виниклого розлому, якщо їх рух спонуканий внутрішньо-планетними силами.
Ні. Від осьової лінії виниклого розлому - ланцюжка кратерів, основний рух відбувався тільки на північ. Тобто блок, що праворуч стояв на місці, а протилежний рухався від нього. Які ж є для цього доводи?
Перш-початковим кроком доказу є запитання: чому найбільший кратер, що зберіг свою форму залишився біля правого борту грабена?
Щоб відповісти на поставлене запитання, перш за все потрібно відшукати відповідь ще на одне запитання: що являє собою даний кратер з фізичної точки зору? А щоб відповісти на дане запитання, треба знати відповідь на першопричину, як виник і сформувався цей кратер.
Як він виник і як він сформувався, уже відомо. Відома і будова цього кратера. Це хрящ, що встряв у марсіанську кору і корінцем своїм сягає магматичної зони.
І дійсно, якби пощастило геологу побувати в південній частині його підніжжя, він побачив би дивну гігантську природну споруду, неподібну жодній земній. Не будемо фантазувати, а залишимо місце для дійсних спостережень в майбутньому.
Зупинимося поки що на тому понятті, що охолоджена магматична порода, з якої складається весь кратер сягає глибоко в надра планети. Навіть набагато глибше, чим товща затвердлої кори, що зазнала розламування, якби припустимо можна було вийняти вивержену масу, що остигла по формі кратера.
Така модель кратера може в деякій мірі допомогти впізнати механізм горизонтального руху блоків. І взагалі рух планетної речовини.
Те, що затвердлий блок кори зазнав горизонтального переміщення, добре видно по ширині грабена. Але ця видимість нічого не говорить про горизонтальний рух підстилаючої речовини, на якій покоївся блок затвердлої кори. Чи в такій самій мірі підстилаюча речовина рухалась, чи, можливо, залишалася на місці, а поверх неї ковзався блок. Тому найкраще почне розповідати про це "модель" хряща, а закінчать розповідь ліво-бортні структури.
Стояло питання, чому кратер тримається правого борту. Та чи міг би він встояти на місці, якби не мав безпосереднього зв'язку з глибинними зонами планети? Ні. Він так само був би розірваний, як і сусідній. Цілісність не тільки "шляпки" допомогла встояти від розлому, але і "корінця", що зафіксував його місце перебування з часу виникнення. "Ніжка хряща", а в прямому розумінні жерло магматичного виверження, являє собою цвях, яким прибито "шляпку" до глибинних горизонтів планети. А тому горизонтальний рух блоків кори не міг позначитися на становищі "хряща", який залежний був від місця розташування "ніжки" - застиглих порід жерла. А це означає, що підкорова область речовини не зазнавала такого інтенсивного горизонтального переміщення одночасно із затвердлою корою під блоком праворуч.
Правий борт грабена залишався майже на місці, лише з незначним віддаленням від осьової лінії розлому - тріщини.
"Засушений хрящ" залежний не стільки від правого борту кори грабена, стільки від становища глибинних зон речовини, крізь яку проходить його "ніжка". Тому тільки по цьому одному факті можна з упевненістю сказати, що ліво-бортний блок грабена і насправді, як по снігу, відсунувся від правого борта. Це значить, що в даному випадку зазнавав руху тільки північний блок затвердлої речовини.
Які є ще факти, що підтверджують попередній висновок?
Тепер за об'єкт дослідження візьмемо лівий борт грабена. На захід від "хряща" широко розкинув свої поли гігантський зруйнований кратер. Його вже дійсно перетинає пополовині чималий гірський хребет. Цей кратер так уже розтягнуто у всіх напрямках, що більшим у розмірах виглядає за основою за корінного. Нижче цього кратера на лівому борту грабена добре зберіг свою форму в декілька разів менший. На захід від цього - такий же, а за цим - третій, але вже з менш вираженою формою: зруйнований. Перед ним, як то кажуть, "по факту" ланцюжок кратерів. Якщо лівий борт кратера умовно присунути до правого, то вказані кратери співпадають з осьовою лінією ланцюжка, корінним якраз і являється "хрящ". Запитується, чому належні кратери змістилися так далеко на північ? Відповідь одна - віднесені рухомим блоком кори.
Цікавим і незрозумілим залишається те, чому малий кратер майже зберіг свою цілісність? Адже він теж повинен був зазнати руйнації і в першу чергу - розлому по осьовій лінії грабена. Однак лінія розлому наперекір нашій уяві не проходила якраз посередині всіх кратерів, а дещо зміщена на південь. Таке явище стверджують всі кратери даного ланцюжка і великі і малі.
Самий нижній кратер лівого боку зазнає руйнації найбільше, але вже в іншому напрямку. Про факти такого напрямку слід поговорити окремо.
Раніше уже згадувалося, що "річкові долини" лівого борту виникли внаслідок розтріскування і розтягування південного блоку, але вже в напрямку на захід. Причини, що призвели до появи тріщин, теж відомі. І там, де вони були найвпливовішими, там виникли і найбільшої довжини ці тріщини. Особливо це добре видно в центральній частині знімку - біля найбільших кратерних утворень.
Згідно такого поняття виходить, що на південь від грабена блок марсіянської кори зазнав двох взаємо-перпендикулярних напрямків руху горизонтально і на південь і на захід одноразово. І характерно те, що чим далі на захід, тим інтенсивніше відбувалося розтягування південного блоку.
Якщо взяти східну частину знімку, то там не так помітно західного напрямку розтягування, і не тільки із-за перспективного скорочення видимості, а і за чистоти ліво-бортної поверхні. Жирна лінія подібна до азбуки Морзе, не що інше, як ланцюжок невеличких кратерів.
На противагу поверхня блоку правого борту не має заглиблених в материк тріщин ні в східній, ні в західній частині. Чому? Тому, що даний блок кори не зазнавав розтягування в напрямку на захід.
Раз виявлено другий напрямок горизонтального руху кори, то чому цей напрям не мав сили впливу і на право-бортну частину грабена?
Звісно, на поставлене запитання взагалі чи можна дати вичерпну відповідь. Але спробувати можна хоч би в межах найелементарніших поняттях. Перш за все, як здається, варто було б дотримуватися такого поняття: якщо відбувається горизонтальний рух блоку кори і виникають тріщини чи розломи, то тоді згідно фізичних законів повинні мати місце в найбільш сприятливих для цього місцях, тобто в місцях найбільш ослаблених і податливих. А місця найбільшої стійкості зберігатимуть своє попереднє становище.
Згідно такого поняття виходить, що ліво-бортна частина грабена слабкіша від право-бортної. Але прямих доказів тут аж ніяк не знаходиться, бо як та, так і друга одного спільного походження, тобто бувший один блок, розламаний тепер на дві половинки. А тому речовина одного блоку і речовина другого блоку однакова з однаковою фізичною властивістю. А раз так, то вони (блоки) повинні в однаковій мірі руйнуватися або не руйнуватися. Насправді, елементарна логіка тут безсила. Причина тут не в ослабленні, як видно, а в особливому впливі на той чи інший блок зі сторони якихось інших, а може, і зовсім далеких від цього місця сил.
Уже виявлено, що в утворенні грабена основну роль зіграв горизонтальний рух північного блоку в північному напрямку. Цей же самий блок зазнавав руху і в західному напрямку. Але чи руху? А може розтягування? Якщо говорити про механізм утворення грабена в цілому, то користуємося поняттям "горизонтальний рух блоку марсіанської кори". Коли ж вже іде мова про гігантські яруги лівому борті грабена даним терміном користуватися уже неможливо, так як суперечить реальності і здоровому глузду. Де ж тут сліди, факти руху цілого блоку? Якби на знімку ми бачили ще один поперечний дотичний грабен, то цілком впевнено говорили б про горизонтальний рух одного з блоків ще і на захід. А раз такого прямого доказу немає, то немає і потреби говорити про блок взагалі. Тут уже не рух блоку в прямому розумінні, а розтягування його в західному напрямку. Це все одно, що взяти ремінчик і розтягуючи його, спостерігати, як над краєм виникають дрібненькі тріщини "личка", по формі подібні до яруг.
І західне розтягування поширюється не на всю довжину видимого знімку, а тільки від центрального кратера. Значить вище такого блок кори уже не зазнавав сили розтягування в напрямку на захід, подібно до правого борту.
Така картинка справляє враження чогось штучного, а не природного: наче хтось взяв за краєчок блоку і що сили тягне на захід при одночасному русі на північ.
Механізм руху став відомим, але причина такого руху залишається нерозгаданою.
Дивує те, що поруч правий борт грабена в західній частині не зазнав цього розтягування. Тут можна міркувати по-різному. Але якщо мати на увазі, що це не штучне, а природне явище, де відсутній навмисний вибір, то більш вірогідною буде така відповідь. Сили розтягування на захід, можливо, однаково впливають і на правий і лівий борти грабена. Але так як правого борту блок більш стійкіший, не піддався до розтягування, а лівий і менш стійкіший, ослаблений навіть рухом в північному напрямку, і піддався силі розтягування на захід. Можливо, нижче лівого куточка розташовуються зони взагалі глобального розширення, а тому і цей відірваний клаптик блоку піддався тій силі.
Наступним питанням розгляду деталей фотознімку могли б бути рівнинні місця грабену і його осьовий невисокий хребет пасма гір, подібний, напевно, до серединно-океанічних - що теж розташовуються вздовж розлому, вздовж тріщин глобального розміру.
Який вигляд мала б оточуюча місцевість на дні рову, якби довелося там побувати земному геологу? Що він подібне бачив або знав на своїй планеті?
По-перше. Праворуч від осьової лінії грабена впритул до правого борту - це широчезна стрічка рівнинних ділянок, розчленованих неглибокими ярами-тріщинами. Рівнинні ділянки горизонтального залягання і обширних розмірів на Землі подибуються в основному в акваторіях Світового океану. І ці найбільш рівнинні ділянки вистиланні осадовими породами без тріщинуватості. Розчленованими являються корінні породи, тобто кристалічні або подібні їм тверді: за своїми фізичними властивостями. Імовірність така може мати місце і на Марсі, не залежно від того, що водні резервуари там відсутні.
З найбільшим наближенням до правдоподібності можна сказати про рельєф на дні грабена тоді, коли буде цілком зрозумілий механізм руху речовини під час формування грабена.
Те, що грабен утворився внаслідок розходження блоків кори, очевидне. Під час дослідження природи уцілілого кратера зроблено висновок про відносну стійкість речовини, що підстилала затвердлу кору. Згідно таких понять, складається уявна картина механізму така. Коли блоки розходилися, то підстилаюча речовина кори як би не була жорстко зв'язана із застиглою речовиною кори, а це в свою чергу сприяло ковзанню кори по підстилочній речовині. А згідно такого виходить, що підстилаюча речовина як би залишалася на місці, а північний блок якоюсь невидимою силою відтягувався в інший бік від південного блоку. Якщо дивитися на кромку лівого борту під час розходження, то з кожним кроком його віддалення з-під нього появлялась все нова і нова полоска підстилаючої речовини.
Але чи насправді таке може бути, як це здається? Легко собі уявити ковзаючу санку на снігу. Але ж багатокілометрової товщини блок затвердлих порід - це не санка і підстилаюча речовина це не сніг. Де ж роль тертя, якщо модель ковзанки прийняти всерйоз? Адже ж немислиме ковзання при такій вазі. Та і на чому ж ковзання? Адже ж в’язка речовина - не твердий лід, що не прогинається під вагою. Раз речовина перебувала в розжареному а це значить у в'язкому стані, то аж ніяк вона не могла бути гладенькою льодяною доріжкою, щоб поверх неї сковзався такий блок кори. Якщо на даній підстилаючій речовині покоївся блок кори, то це значить, що він по суті справи пірнав у ній на якусь глибину і мав жорстке зчеплення з підстилаючою речовиною. А в такому випадку уявне ковзання уже не могло бути.
То як же тоді зрозуміти механізм формування дна грабена, коли воно не являє собою поглиблену систему тріщин, як продовження виниклої поверхневої, а має загальний вигляд рівнинних полосок по обидва боки хребта?
Механізм формування дна грабена можна відтворити в уяві так. При розходженні блоків, а таких глибина чи товщина визначалася до границі фізичного стану речовини, коли вона переставала ламатися а зазнавала деформування від розтягування. В такому разі жорстке скріплення кори з підстилаючою речовиною не дозволяло останній просто витікати з-під кори, а за законом ізостазії підходити в область утвореного розлому десь знизу, з глибших горизонтів планети. Розходження блоків, вірніше, північного блоку від південного примушувало до горизонтального руху і підкорової речовини. Такий рух призводив до розтягування якраз тієї речовини, що знаходилась вздовж виниклого розлому. Вичавлювана блоком речовина нижніх горизонтів якби примусово поступала в область розлому і цим самим поповнювала її запас на розтягування. Сам процес розтягування в'язкої речовини призводив до стоншення, до виклинювання. І через деякий час, коли грабен набув солідних розмірів по ширині, в осьовій частині в'язкий шар речовини робився набагато тоншим, чим під блоком тим чи тим.
Що станеться, коли рух горизонталей припиниться, а внутрішньо-планетний тиск не зменшиться? Чи не прорветься назовні в'язка речовина, а може і лавова-подібна крізь найслабкіші місця розлому? Чи не так утворився серединний хребет, який добре видно на знімку? Що ж інакше примусило його прориватися на дно грабена по осьовій? І притім якраз по осьовій лінії?
(5 з 5)
