Доцентрові сили, доцентрове прискорення - все це речі цілком доступні для осмисленого розуміння таких лише на своїх місцях. Але аж ніяк таке не осмислюється там, куди його штучно натаскано і зо всіх сил намагаються довести його правдоподібність. Явно ж видно, що ні слова, ні думки не відображають дійсності, так як не узгоджуються з фактами. 

Прискорення викликає дія сили іншого тіла

Розглянемо ще раз все це на конкретних прикладах, щоб ясніше усвідомити, де правда, а де самообман. Не будемо пристрасними, будемо дивитися на речі так як цього вимагає здоровий глузд і розум. Одночасно з цим слід бути господарем своєму слову. Якщо в науці вироблено терміни відповідно до  об'єктивності, то і будемо ними орудувати без будь-яких перекручень і підтасовок, а в прямому змісті.

Перш за все звернемо увагу на термін "прискорення", яким так дуже часто користуємося при найрізноманітніших поясненнях і тлумаченнях про рух тіл. Тому і пригадуємо правила зі шкільного підручника.

  1. Рух, під час якого швидкість за будь-які рівні проміжки часу змінюється, називається рівноприскореним рухом.

Прискоренням рухомого тіла називають величину, що дорівнює відношенню зміни швидкості тіла до проміжку часу, протягом якого ця зміна відбувається.

  1. За одиницю прискорення взято прискорення такого руху, під час якого за одиницю часу швидкість змінюється на одиницю швидкості.
  2. Рух зі зростаючою за абсолютною величиною швидкістю, називаємо прискореним рухом, а рух зі спадною швидкістю - сповільненим рухом.
  3. Причиною прискорення тіла є дія на нього іншого тіла.
  4. Сила, що діє на тіло, є причиною його прискорення.

Таким чином з усіх цих фізичних правил разом взятих можна вивести одне узагальнене поняття: прискорення - це є поступове збільшення величини швидкості рухомого тіла під дією сили.

Такого поняття досить, щоб тримати його в умі і спів-ставляти його находу з тими тлумаченнями, які мають місце в розмові про доцентрове прискорення тіл, які рухаються по колу, по кривій траєкторії або просто обертаються навколо своєї осі. Все, про що вестиметься розмова, в основному відноситься до області земної механіки.

Про доцентрове прискорення як таке поняття дається людині ще в стінах школи. Тому з нього і почнемо.

Помилкові переконання в царині криволінійного руху

В підручнику з фізики сказано так:

"Під час криволінійного руху точки напрям її швидкості безперервно змінюється, а модуль швидкості може як змінюватися, так і залишатися сталим.

Проте навіть якщо модуль швидкості не змінюється, її все одно не можна вважати сталою.

Але швидкість - величина векторна. А для таких величин модуль і напрям однаково важливі. Тому криволінійний рух - завжди прискорений".

Запитується, де ж логіка? Молода людина тільки що усвідомила, що таке прискорення, і цілком погодився з цим, як з реальністю. І от наступне тлумачення заперечує цій реальності, цій дійсності. Адже ж він логічно мислить згідно вивчених правил, що прискорення має місце тоді, коли швидкість руху тіла не є сталою, тобто модуль швидкості змінюється в наростаючому темпі. І відсутнє прискорення тоді, коли швидкість рівномірна, тобто модуль швидкості залишається незмінним. Про таке підтвердить будь-який дослід чи спостереження над рухом тіл в повсякденному житті. Тут аж ніяк не вкладається в здоровий розсуд таке нове тлумачення, яке не узгоджується з фізичними правилами і не підкріпляється наочністю. Може постати таке чи подібне запитання: про яке прискорення може бути мова, якщо швидкість тіла постійна? Звідки воно може взятися? Чи не появиться в нього сумнів щодо такого пояснення? Але так як вчитель пояснює уже не про прямолінійний поступальний рух, а криволінійний, то, може, і насправді тут обов'язково повинно бути прискорення навіть при сталій швидкості. Ось той початок, де молодій людині дають робити перші кроки до майбутніх блукань.

Адже ж і в підручнику так сказано. І дійсно сказано, що "швидкість - величина векторна", як наче б то вектор створює цю швидкість і керує нею, що не вектор залежний від швидкості рухомого тіла, а рухоме тіло залежить від його величності вектору. Яку роль відіграє у фізиці уповноваження вектору, уже частково сказано. Далеко це ще не все.

Наступний помилковий погляд на криволінійний рух - це прийняття в рівнозначній степені модуля швидкості і напряму швидкості ("модуль і напрям однаково важливі"). Навпаки, у визначенні прискорення напрям не відіграє будь-якої ролі в прямолінійному русі, а в криволінійному чи обертовому русі тіла по колу різниця полягає тільки в методі такого визначення за іншою формулою, яка в свою чергу зводиться до формули прямолінійного прискорення. Як в одному, так і в другому виді руху визначається лінійна швидкість і прискорення в часі однаково. А так як модуль і напрям взято за рівнозначні величини, то в криволінійному русі і взято курс не на визначальне - на модуль, а на другорядне - напрям, з надією, що він щось може більш значуще сказати. Про таке досить зрозуміло висловлено там же, в підручнику.

"Оскільки нам уже відомо (про прискорення в прямолінійному русі), то надалі розглядатимемо тільки такий криволінійний рух, під час якого модуль швидкості залишається весь час сталим, так що прискорення буде зв'язане лише зі зміною напряму вектору швидкості".

Про що таке спрямування говорить? Сказане дає зрозуміти ясно, що прискорення в русі тіла визначається не ним самим і не його швидкістю (про нього тут і на увазі немає), і не силою, яка породжує прискорення, а підміною - символом - зміною напряму вектору. А звідси і вся логіка: якщо відбувається зміна напряму вектору швидкості, то повинно мати місце прискорення аналогічно, як в прямолінійному русі.

Запитується, хіба це буде правильно? По-природньому?

Про несумісне застосування вектору в криволінійному русі вже доведено на попередньому розгляді тлумачень з іншого підручника фізики. Нові приклади - нові підтвердження попереднього висновку.

Перед тими, хто вчиться, ставиться запитання: "як же напрямлене і чому дорівнює це прискорення?"

Відповідь: "І модуль, і напрям, очевидно, залежать від форми криволінійної траєкторії".

Це ще один крок навпомацки із зав'язаними очима. Таке розмірковування підводить свіжий ум до думки, що як-будь би то прискорення створюється не дією сили іншого тіла на піддослідне і не від цього залежить прискорення, а тільки від форми криволінійної траєкторії. Тут уже зовсім забули про другий закон Ньютона. "Очевидно!"

Після утвердження виниклої думки, хоч і не впевнено ("очевидно"), підводиться читача до висновку:

"Отже, рух вздовж будь-якої криволінійної траєкторії можна розглядати, як рух по дугах деяких кіл. Тому задача знаходження прискорення для криволінійного руху зводиться до визначення прискорення руху тіла по колу".

Якщо відкинути всі попередні толкування і вдуматися лише над останнім, то таке відповідає дійсності. І дійсно прискорення в криволінійному русі ідентичне прямолінійному прискоренню рухомого тіла. Різниця лише в напрямі руху, в формі траєкторії. Адже це очевидне явище: по будь-якій траєкторії тіло може рухатися як з постійною швидкістю, так і зі змінною залежно від створених для нього певних умов. А як визначається математично таке прискорення, в даному параграфі так і не сказано, не закріплено.

Якщо згустити суттєвість витлумаченого в даному параграфі, то ні стрункості в побудові "вчення", ні логічного зв'язку думок тут немає. Якщо спершу сказано, що криволінійний рух завжди прискорений, то навіщо тут же зразу згадувати про сталий модуль швидкості? Логічне, то і в криволінійному русі швидкість може бути сталою, а таке вже само говорить: при сталій швидкості прискорення відсутнє.

В даному параграфі про центр кола поки-що нічого не згадується. А раз говориться про "прискорення руху тіла по колу", то це означає прискорення в лінійній швидкості, де напрям прискорення співпадає зі швидкістю. А тому, як визначити таке прискорення потрібно було подати формулу. Але чи сформульована така? Та не про це було на меті в авторів підручника. Не про лінійне прискорення вони мали на увазі. Це була свого роду підготовка ґрунту до сприймання тлумачення про доцентрове прискорення, яке обов'язково повинне бути в криволінійному русі. Спершу нехай учні усвідомлять, що криволінійний рух завжди прискорений, тоді й легше буде втлумачувати про напрям такого прискорення - тільки в напрямку до центра кола.

Це не вчення, а просто суворий адміністративний наказ: не розмишляти, а сприймати так, як сказано - "криволінійний рух - завжди прискорений", і без всяких належних доводів, без аргументації як аксіома.

Це поки-що один бік заблудження в фізиці; другий - пізніше.